— Фрідріх Мерц,лідер консервативного Християнсько-Демократичного Союзу Німеччини і кандидат на посаду канцлера, обіцяє дотримуватися свого суперечливого плану щодо обмеження міграції. Очевидно, що це політичний хід. Чому антиміграційна політика має зараз так багато прихильників у Німеччині?
— Це дуже важливе питання, тому що в останн іроки, починаючи з 2015 року, в Німеччині проводиться міграційна політика, яка не задовольняє більшість німецького суспільства. Отже, у вас так багато мігрантів, а також нелегальних мігрантів, які повинні покинути Німеччину, а в уряду і влади немає інструментів, щоб змусити цих людей покинути країну. І після кількох терористичних атак, зокрема, де загинула маленька дворічна дитина, була реакція Фрідріха Мерца. Він сказав, що ми повинні діяти прямо зараз і маємо обмежити міграційну політику для людей, які не можуть і не мають права залишатися в Німеччині. Він представив п'ять пропозицій, включаючи реакцію поліції, наприклад, на німецьких кордонах.
— Але чи не могли б ви пояснити, чому Мерц наголошує на тому, що ХДС не буде співпрацювати з «Альтернативою для Німеччини», хоча вони часто декларують спільну політику щодо міграції?
— Не має значення, чи є у нас якісь перетину з «Альтернативою для Німеччини», тому що більшість поглядів цієї політичної партії далекі від християнських демократів. Їхня риторика дуже часто є расово нетерпима. Вони дуже антиєвропейські, скептично налаштовані щодо ЄС, а також проти України. Вони дуже проросійські, їхня політика орієнтована на Німеччину, і їхня риторика дуже часто жахлива. Тому, наприклад, якщо я чую колег з «Альтернативи для Німеччини», єдиною реакцією може бути: «Боже мій, вони справді такі жахливі!». Вони просто хочуть відправити всіх мігрантів кудись подалі. Отже, ми не можемо співпрацювати з ними на будь-якому рівні, тому що вони не відкриті для інших людей і дуже популістичні. Тож якщо вони стануть частиною уряду, це буде зовсім інша Німеччина, і я впевнена, що багато людей покинуть цю країну, якщо АдН прийде до влади. Я маю на увазі не тільки мігрантів, а й багато німців, які не згодні з такою політикою.
— Чи не могли б Ви детальніше розповісти прополітику християнських демократів щодо мігрантів?
— Важливо, щоб у нас була міграція, але вона повинна бути легальною та регульованою. Ми потребуємо висококваліфікованих кадрів і хочемо щоб мігранти працювали. Для християнських демократів важливо, щоб люди, які приїжджають до Німеччини, хотіли тут працювати і бути частиною цієї культури, частиною німецького суспільства, а також були відкритими і толерантними до європейського суспільства в цілому. Щоб вони не були залучені в кримінальні структури. Ми хочемо, щоб люди добре інтегруватися і могли щось дати цьому суспільству.
— Зрештою, Німеччина насправді потребуєтрудових мігрантів, принаймні, через демократичну кризу в країні?
— Так, звичайно, тому що, у нас низька народжуваність, багато сімей вирішують жити без дітей. І в цьому випадку німецьке суспільство весь час змінює свою політику в напрямку, що нам потрібно більше мігрантів, тому що ми не можемо задовольнити всі потреби в професійному персоналі за рахунок одних лише німців.
— Пересічні німці розрізняють українських і, скажімо, сирійських мігрантів?
— Я думаю, що, багато людей розрізняють, досвід показує, що українські мігранти відкриті до інтеграції, вони намагаються вчити мову, вони намагаються знайти роботу, а їхні діти ходять до шкіл і дитячих садків. Вони близькі до німецького суспільства за своєю релігією, культурою,світоглядом, цінностями, і це бажані мігранти для німецького суспільства.Звичайно, є і багато чудово інтегрованих сирійців, які працюють лікарями, мають високу якість освіти. Але у нас також є випадки, коли це не так, і люди, які приїжджають сюди з іншого культурного середовища, з іншим культурним досвідом, не хочуть інтегруватися, не поважають суспільство. Люди в третьому поколінні не розмовляють німецькою мовою. Це проблема, про яку ми маємо говорити відкрито. Але в Німеччині через політкоректність це не роблять. Тому люди і голосують за «Альтернативу для Німеччини», тому що вони відчувають, що ця партія відкрито говорить про ці непрості питання.
— З якими позитивними та негативними аспектами вашої депутатської діяльності довелося зіткнутися?
— Наразі я б сказала, що це бюрократія. Ми стукаємо в одні двері, а вони зачинені, ми йдемо в інші. Як депутат, я маю більше можливостей впоратися з проблемами громадян, тому що у мене є повноваження, і якщо я напишу офіційного листа, то шанси на те, що проблема буде вирішена, вищі. Але все одно це складно.
Іноді це схоже на гідру, яка стає все більшою і більшою, а проблема не вирішується.
Але найбільша проблема наданий момент — радикальність у суспільстві, тому ми маємо багато конфліктів між представниками з лівого та правого крила, які є фізично агресивними. Наприклад, помічники в передвиборчій кампанії були побиті. Це те, з чим ми стикаємося.
— Як ви пояснюєте таку агресивність?
— Я думаю, це можна пояснити тим, що до людей, які чинять подібні дії, не ставляться належним чином. Ми не маємо згадок про такі випадки у засобах масової інформації. Все пов'язано з особистими даними, Кажуть, поки що ми не можемо сказати, хто ці люди, тому що поліція зараз займається справою. Питання особистих даних у Німеччині є дуже проблематичним через політкоректність.
— У Німеччині зараз проживає понад один мільйон українців. Наскільки реально, на Вашу думку, створити консолідовану ініціативу, подібну до тієї, яку свого часу створила турецька громада? Нагадаю, що турки займаються будівельним бізнесом у Берліні. А українці здатні лобіювати інтереси власних бізнес-спільнот, яких саме?
— У нас поки що дуже велика і дуже активна українська громада. Після початку повномасштабної війнивона стала ще більшою, багато ініціатив, пов'язаних з протестним рухом, зокрема, антиросійським.
Всі дуже активні, зацікавлені в тому, щоб бути гарним представником української громади. На даний момент ми маємо вже альянс — 18 різних різнопрофільних організацій, які займаються абсолютно різними речами. У нас є приказка, що є два українці і три гетманства. Тут так само. Що стосується бізнесу, то поки що немає інституцій, які б підтримували український бізнес у Берліні або в Німеччині.