Білорусь і другий Трамп

Трамп — знову президент США. Добре це чи погано для білорусів? Що тепер буде з іх країною і яке там взагалі до всього цього діло? А Трампу і США до Білорусі?

Це тільки на перший погляд здається, що Америка десь там, далеко, і на Білорусь їй начхати. У США, особливо з двадцятого року, стежать за ситуацією і розуміють, що коїться у країні. І важливо, майже у всієї влади щодо ситуації є узгоджена позиція. Це скоріше плюс і означає, що зміни у Штатах навряд чи різко обрубають підтримку здорових білорусів. Інше питання, якою вона була і є зараз.

Хоч демократи і поділяють цінності вільних білорусів більше, ніж цинічний Трамп, чекати від їхньої перемоги великої допомоги теж не доводилося, штиль би продовжився. У випадку з переможцем же, можуть активізуватися його посадовці і втрутитися в питання, поки босові буде на нас усіх пофіг. І втрутитися зовсім не для підтримки диктатури.

А ось мінус ситуації в тому, що останніми роками Білорусь повністю загрузла в кремлівській орбіті, вважають аналітики та експерти. За таткого розкладу США все складніше сприймати країну як щось окреме, а не придаток росіянії. А якщо ми частина головного зла в очах американців, то ми — і частина загрози і небезпек, які несе кремль. З іншого боку, підтримати народ і демсили, означає цю небезпеку знизити. Але чи до того буде прагматику Трампу? Не те, що на тлі війни, а при купі внутрішніх проблем, які потрібно вирішувати в США.

Саме через такий погляд про «придаток Росії» найбільше на Білорусі можуть позначитися рішення щодо війни Росії проти України, чого б вони не стосувалися. А тут ніхто не знає до кінця, чого очікувати. З одного боку, у колі Трампа вистачає тих, хто проти сильної підтримки України. З іншого — тих темпів допомоги, які, найімовірніше, продовжила б Гарріс, для української перемоги явно недостатньо. А від трампівської хаотичності при цьому можна очікувати і позитивних для українців різких рішень. І для білоруської свободи, як наслідок.

Ще для Білорусі, причому і для громадян, і для режиму важливо, щоб країна вийшла з цієї війни не як співагресор, а як помічник у «домовленостях» або хоча б не співучасник. При цьому всі здорові білоруси прекрасно розуміють, що їхня захоплена диктатурою країна від ракет і танків, що летіли в Україну, вже ніколи повністю не відмиється.

Будь—яке послаблення тиску на кремль і зниження підтримки України ще більше прискорить кремлівську окупацію Білорусі та зменшить імовірність того, що білоруси візьмуть контроль над своєю державою, посунувши диктатуру. Але ще гірше, якщо «друготерміновий» президент реалізує свої погрози щодо виходу з НАТО або різкого зниження його підтримки. Бо Європа у нас через кордон, і від її сили теж серйозно залежить наше майбутнє.

Загалом, поки будемо сподіватися, що від будь-яких різких рішень, які можуть зашкодити майбутній свободі Білорусі, Трампа втримає команда і Конгрес. А рішучість він спрямує на придушення путінської сили, а не на договірняк із кремлем. І не піддаватиметься на загравання лукашенка, який вічно намагається всидіти на всіх стільцях.