Підпишись на Telegram Ukrainian.Media
і читай перевірені новини від топових ЗМІ України в одному місці!
Рашисти змінюють тактику як на військовому, так і на медійному фронті. Новий тренд від кремлівського «кібербатальйону» – створення фейкових сайтів-дублікатів відомих українських інформаційних агенцій, де розміщують матеріали з проросійськими наративами.
За якими правилами працюють оновлені ботоформи Кремля? Навіщо вони прикриваються іменами українських журналістів? І як ефективно протидіяти навалі підроблених сторінок в інтернеті? Спойлер: це можливо!
Того серпневого ранку чернігівська журналістка Ірина Синельник з подивом дізналась, що вона нібито є авторкою серії сумнівних публікацій. Матеріали підписані іменем Синельник мали провокативні заголовки «Криваве шоу має тривати», «Агент Кремля проник у ГУР», «Як Україна перетворилась на найбільшого постачальника дітей на ринку торгівлі людьми?».
«Посилання на статті мені надіслали колеги. Звісно, я була шокована! Всім відомо, що я виказую патріотичну позицію, і не могла б собі дозволити писати подібні тексти. А тут під моїм іменем опублікували одразу п’ять нісенітниць».
Зловмисники розмістили вигадані матеріали на підробленій сторінці агентства УНІАН, з яким співпрацює Ірина. Якщо посилання публікацій УНІАН завершується „html“, то фейкові – „ php“. Візуально сторінка має такий самий вигляд, як і оригінальна. У фейсбуці підроблені матеріали просували завдяки рекламиним постам, завдяки цьому інтернет-наклеп отримав близько 500 репостів та охоплення – 40 тисяч людей . Синельник дійшла до висновку, що вона стала жертвою спланованної провокації.
Тим часом мережею почали з'являтись інші підроблені сторінки ¬– інформагенції «РБК-Україна» та сайту «Obozrevatel». На них за схожею схемою просували антиукраїнські наративи. Стаття «Корупція = Держзрада» підводила до думки, нібито українських військовослужбовців обкрадають і вони у буквальному сенсі залишаються без штанів. А у публікаціях від імені редактора стрічки новин цитували так само фейковий фейсбук – допис головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного.
«Всі статті виконані доволі професійно, грамотною українською мовою. Важко зрозуміти, чи їх створювали реальні автори, чи штучний інтелект. Звісно, моя редакція зробила заяву щодо цієї інформаційної диверсі. Але в першу чергу я вирішила самостійно захищати власну репутацію», – пояснює Ірина Синельник.
Ірина відправила запити у всі можливі структури, що мають опікуватися боротьбою з російською пропагандою у мережі. Однак офіційних відповідей упродовж місяця від них не отримала.
Ukrainian.media спробував розібратися, хто саме у державних установах відповідає за боротьбу з кіберзлочинцями, що зазіхають на права журналістів.
Костянтин Корсун, експерт з кібербезпеки: «Боротися зі шкідниками можна різними методами, і більшість з них полягає у направленні скарг до різних установ, починаючи місцевих від хостінг–провайдера та реєстратора доменного імені, і закінчуючи національною поліцією, Загалом на національному рівні цією роботою повинні методично та професійно займатися державні установи. І їх понастворювали чимало, наприклад широко розрекламований свого часу Центр протидії дезінформації РНБО, є також Міністерство культури та інформаційної політики, чимось схожим займається ще купа різних урядових організацій, правоохоронців та спецслужб. Якість та скоординованість їх роботи викликає безліч питань.
Якихось міжнародних законодавчих актів, які регулюють питання інформаційної та кібербезпеки, обов'язкових для виконання в Україні – на даний час поки не існує».
У Нацраді з питань телебачення та радіомовлення, що кілька місяців тому почала офіційно реєєструвати сайти як медіа об'єкти, пояснили – сторінки-підробки вони не контролюють і не видаляють.
Валентин Коваль, перший заступник голови Нацради з питань телебачення та радіомовлення: «У новому законі про медіа боротьба з такими фейковими сайтами та аккаунтами не прописана. Вірогідно, треба цей пункт додавати. А поки що такі злочини стосуються порушення прав інтелектуальної власності, адже використовуються конкретні бренди. Звісно, мова йде і про протидію пропаганді, тим більше, що статті вдало мімікрують під справжні і написані чудовою українською мовою.
Банити такі ресурси потрібно, однак ми розуміємо, що це боротьба з химерами, і їх можуть створювати безкінечно. Думаю, що відслідковувати і повідомляти про такі ресурси на сьогодні мають самі постраждалі видання та агенції. І розслідувати їх має поліція».
Кіберполіція та Служба Безпеки України повідомили Ukrainian.media, що у 2023 році до них надійшло лише одне офіційне звернення від власників сайту про те, що „фейковий ресурс повністю імітує оригінальний і розміщує на ньому неправдиві відомості“».
Начальник Департаменту кіберполіції Юрій Виходець порадив журналістам–жертвам кіберпропагандистів робити скріншоти з фейковою інформацією та передавати їх по до його відомства. Зокрема, це можна зробити на платформі, що створили для боротьби з роспропагандою – https://mriya.social/
У пресслужбах кіберполіції та СБУ пояснили, що блокуванням сайтів-епігонів вони займаються у співпраці з Міністерством цифрової трансформації та Національним центром оперативного управління мережами телекомунікацій Держспецзв'язку.
Матеріали з використанням імені Ірини Синельник вже забанені в українському сигменті гуглу, але вона звернула увагу, що за кордоном сайти-примари продовжують функціонувати. Фактично, шкоду пропагандистів повністю не ліквідовано, їх «вкиди» продовжують вільно читати у інших країнах, і в Україні за допомогою VPN.
За словами експерта з питань інформаційних воєн та конкурентної розвідки Дмитра Золотухіна дублювання сайтів на інших урл-адресах – це не новий інструмент, подібні маніпуляції використовувались ще десять років тому під час передвиборчих перегонів проросійськими технологами.
Дмитро Золотухін, експерт з питань інформаційних воєн та конкурентної розвідки: «Нажаль, у державному секторі досі відсутнє розуміння, як ефективно протидіяти дезінформації у юридичній площині. Ми ще не «напротидіялись». Раніше цим питання займались у відповідному міністерстві, потім його як непотрібну милицю ліквідували. Натомість зробили дві інші – два центри протидії дезінформації при Мінкульті та РНБО. Але обидві структури не мають відповідних повноважень, щоб поставити крапку у тому, щоб моніторити фейкові сайти та зупиняти розповсюдження пропаганди. Хоча і отримують значне держфінансування та кошти іноземних донорів».
Керівник Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при Міністерстві культури Ігор Соловей звинувачення у безпорадності свого відомства відкидає. Він наголошує, що його центр тісно співпрацює з аналогічним Центром РНБО. Їхні співробітники аналізують тактику російських пропагандистів та блокують їх діяльність на території України.
Ігор Соловей, Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки: «Вороги вчаться і підробляють сайти майстерно. Те саме стосується і текстів. Вірогідно, що їх продукуванням займаються громадяни України на окупованих територіях або ті, хто поїхав до росії. Хоча є і колаборанти-«письменники», які знаходяться в Україні та за невеликі гонорари створюють продукти для таких сайтів–смітників. Можу припустити, що це колишні працівники холдингу Медведчука, які після закриття його мережі втратили роботу.
На сьогодні матеріали націлені сіяти сумнів у суспільстві. На підроблених сайтах не містять засудження вторгнення росії, але і не поливають брудом українців. Здебільшого матеріали підводять до думки, що «українцям потрібен швидкий мир», давайте домовлятися. Їхнє завдання насадити людям ідею про «не все так однозначно». Наступним етапом буде просування ідеї, що нам треба поступитися територіями.
Як на мене, тенденція появи подібного тренду свідчить, що українська контрпропганда працює вдало. Раніше у росіян було набагато більше можливостей інформаційно впливати на свідомість українців, завдяки медійним структурам, що працювали на них в Україні. Тепер наші вороги мають вигадувати хитріші шляхи».
Ірина Синельник була не тільки заскочена новиною, що її ім’я використовують російські пропагандисти, але і вкрай стурбована репутаційними ризиками після цієї неприємної історії. Як не прикро, на вудку шахраїв потрапили і колеги¬-журналісти, які бомбардували Синельник у месенджер звинуваченнями у продажності, зневажаючи інформаційною гігієною та факт-чекінгом. Окрім Ірини інші медіа жертви кіберзлочинців не намагались публічно поскаржитись до правоохоронців та професійних спілок.
У Національній Спілці Журналістів про ситуацію з сайтами-дублями знають, але створювати окремі «білі списки заплямованих пропагандою» сенсу не бачать. Натомість важливим вважають розроблення процедури, за якою журналісти мали б не оббивати пороги правоохоронців, щоб заявити про те, що постраждали від кіберзлочинців.
Сергій Томіленко, Голова НСЖУ: «Безумовно, потрібна окрема точка входу для медійників, щоб швидко повідомити про ситуацію, і її якомога скоріше ліквідували відповідні структури. Можу припустити, що на фоні генерування моря контенту, більшість реакцій може махнути рукою на розв'язання проблеми з рос пропагандистами, тому що подача та розгляд таких скарг відбирає купу сил та займають багато часу. Можливо, що якісь редакції вирішили, що це не така вже загроза для їхньої репутації. Але миритися з подібним не можна. Потрібно, щоб самі автори і їх редакції активно реагували на незаконне використання їхніх імен та брендів. Але для цього бракує прозорого та зрозумілого механізму взаємодії з державними захисниками кіберпростору».
За словами експерта з маркетингових та політичних комунікацій Артема Біденка, жертвами російських хакерів–епігонів півроку тому стали навіть популярні іноземні видання „Daily.mail“ та „Telegraf“.
Артем Біденко, експерт з маркетингових і політичних комунікацій: «Росіяни створюють сайти-підробки в усьому світі іноземними мовами, додаючи туди кілька власних пропагандистських параграфів. Англійською мовою вони активно розкручували тему «корупції з закупками зброї в Україні».
Рішення для ліквідації цих підробок єдине – скаржитися у адміністрації Google та соцмереж, де це поширюють. Свого часу, коли я працював заступником Міністра інформації, то ми мали прямий контакт з основними світовими платформами поштою, і вони досить швидко реагували на звернення та видаляли фейки. Зараз цю роботу веде Центр Стратегічних комунікацій.
Безумовно, ці брехливі сайти, як лавина – вона котиться, як її не зупиняй. Як не прикро, іноземці, так само як і ми плутають оригінальні сторінки та фейки, якщо заходять на них через рекламний банер. А там пишуть, що «Україна слабка, вона програє». І це масові повідомлення. З ними треба боротись. Але плодити ці структури для боротьби – це зайве. Все має акумулюватися у одній агенції, що підпорядковується Уряду».
Олена Солодовнікова, Сергій Прохоров
Це розслідування було розроблено Ukrainian.Media в рамках проєкту журналістських розслідувань «Захист Передової (Protecting the Frontline 3), що фінансується ЮНЕСКО та втілюється Інститутом висвітлення війни та миру (IWPR). Зміст розслідування є винятковою відповідальністю Ukrainian.Media i не відображає погляди ЮНЕСКО чи Інституту висвітлення війни та миру».