Грузія шантажує ЄС, підписуючи договори з Китаєм

Про російський вплив у Грузії, користь від олігархів та небезпеку нейтралітету — читайте у інтерв'ю  професора політології та директор тбіліського аналітичного центру Georgian Institute of Politics Корнелі Какачіа.

— Пане Корнелі, перш за все, звичайно, я хочу поставити питання щодо закону про іноагентів, через який грузини виходять протестувати. Що найбільше обурило людей?

— Цей законопроєкт справді стосується багатьох грузинів та наших іноземних друзів з міжнародних організацій. Минулоріч наш уряд поообыцяв не приймати цей закон і не повертатись до нього. Але через те, що не було значних успіхів у економічній та соціальній сферах, то відновили обговорення законопроекту про іноагентів, щоб поглибити поляризацію у грузинській політиці.

Головна ідея так чи інакше змусити людей розмовляти про цей закон, щоб загнати утінь інші важливі питання,які є у країні.

— Захід різко розкритикував проєкт закону і підкреслив, що він не відповідає західному курсу Грузії. Петер Стано, речник європейського дипломата Жозепа Борреля, заявив, що закон про іноземних агентів може зашкодити вступу Грузії в ЄС. Однак голова правлячої партії «Грузинська мрія» Іраклій Гарібашвілі заявив, що влада країни зможе швидко скасувати закон про «іноземних агентів», якщо Грузія приєднається до Євросоюзу. Хто на вашу думку ближчий до істини?

— Це абсурд, але існує внутрішнє партійне непорозуміння у правлячій партії «грузинська мрія». Одна її частина каже, що хоче бути частиною Європейського Союзу, а інші – ми не готові до членства. Вони роблять суперечливі заяви, бо хочуть досягти конституційної більшості, що не просто. Вони хочуть мобілізувати сили консервативної соціалістичної партії, що є прозахідною. Доводиться грати за обидві сторони. Бо якщо вони не зможуть відтягнути сили від прозахідного електорату, вони не отримують більшість.

—  Чи виглядає боротьба з «іноземними агентами» показником зростання російського впливу?

— Так, є російський вплив, і не тільки. Несподівано минулого року Грузія підписала стратегічний договір з Китаєм, з комуністичною партію. Коли грузинський прем'єр міністр повернувся з Брюсселя, то наступного дня він зустрівся з послом Китаю. Це такий шантаж, що якщо ЄС буде занадто сильно тиснути щодо реформ, то ми підемо до китайців або росіян.  Раніше це працювало. Наприклад, ми виконали лише три рекомендації Євросоюзу з дванадцяти, але Грузія стала кандидатом на членство у ЄС. Але тепер такі підходи навряд чи задовольняють ЄС, особливо ситуація з законом про іноагентів.

Загалом, домовленості з Китаєм — індикатор того, що Грузія рухається у бік мультивекторної міжнародної політики. Хоча формально згідно конституції ми маємо євроатлантичну орієнтацію, в реальності ми рухаємося до мультивекторних об’єднань. Москва хоче бачити цей закон у Грузії, бо вони думають, що наша євроінтеграція не є незворотньою.

— Чи може росія бути зацікавлена в просуванні закону про «прозорість іноземного впливу» в Грузії для дестабілізації країни і яким чином?

— Саме так, адже всі країни, де подібний закон було прийнято останнім часом(маю на увазі Кигргізію, Білорусь), вони перетворилися на типово авторитарні.  Росіяни кілька місяців тому наказали сепаратистам з Північної Осетії не дратувати Грузію під час виборів.  В той самий час росыйське громадянство отримали кілька членів так званого уряду Північної Осетії, бо РФ зацікавлена у територіях, які насправді належать Грузії. Очевидно, якщо виграє опозиція, то росія втратила свій вплив на Грузію.

— Авторитаризм завжди спекулює на захисті прав своїх громадян від іноземних впливів і намагається переконати їх, що саме влада має вирішувати, що люди можуть дивитися і слухати. Чи відчуваєте ви початок авторитарних процесів у Грузії?

— Головне те, як на авторитарні прояви реагує суспільство. Дуже добрий знак, що грузини активно виступають проти спроб нав'язати їм автортарні прояви. Зараз головний виклик зібрати разом суспільство, незалежні медіа, опозицію  та зробити з них радикальну силу, яка зможе  відстояти демократичний розвиток.

— Правляча партія Грузії «Грузинська мрія» оголосила мітинг біля парламенту на підтримку свого законопроекту про прозорість іноземного впливу. Чи дійсно ця партія має реальних прихильників чи її можна порівняти з Українською Партією регіонів, яка змушувала бюджетників ходити на мітинги?

Справді, цей грузинський уряд часто порівнюють з урядом Януковича. Але є значна різниця – в Грузії лише один олігарх, а в Україні тоді було кілька, які підтримували баланс. В цій ситуації в Грузії дуже легко монополізувати владу, що і роблять – включають адмінресурс, пропаганду.

Але у діючої партії дійсно є щирі прихильники. Грузія доволі консервативна країна, і політики підсвічують для них питання, скажімо, з правами меншин. Це штучно, але використовується, щоб не акцентувати увагу на соціально-економічних проблемах.

— Після початку першої російської хвилі мобілізації багато росіян намагалися втекти до Грузії. Скільки їх там перебуває і на яких умовах?

— На початку до нас приїхало близько 100000 росіян, але зараз залишилась половина з них. Вони неп почувались у Грузії комфортно, бо не знали мови і відчували міцну підтримку українців серед місцевого населення. Росіяни не можуть інтегруватися у грузинське суспільство, почуваються ізольованими. Навіть ті, хто  не підтримує путіна, немає довіри у грузинів, особливо серед молоді. Вони запитували росіян, чому вони не змогли зупинити авторитаризм, створивши цього монстра? Ніхто не зможе його прибрати, ані українці, ані Захід. Це лише їх власне завдання.

— Чи відчули ви імперські звички росіян?

— Росіяни хочуть створити новий тип імперії. Путін кілька разів казав про Європейську імперію на противагу США та Китаю. Але росіяни не мають ресурсу її створити і через економічні, і через політичні причини. Вони не здатні використовувати м’яку силу щодо сусідів, не вміють переконувати. Сусіди не хочуть копіювати їх моделі управління, навчання. Молодь не йде за ними. Саме тому у них не вийде створити імперію та змусити сусідів відмовитись від власної національної ідентичності.

— Ви сказали, що відносини між грузинами та росіянами завжди були токсичними. Чи не могли б ви коротко нагадати історичний контекст цих протиріч?

— Ці відносини можна відраховувати з 1901 року, коли росія окупувала Грузію. До цього вони присягалися стояти на захисті країни і не було причин її приєднувати до своїх теріторій. Було багато повстань грузинів. І тільки у 1921 році після революції ми отримали першу демократичну Грузинську республіку, яка проіснувала три роки. На диво, її було визнано колишніми загарбниками. Було домовлено про нейтралітет. Але все одно потім сталося поглинання у СРСР, яким керував Сталін. І це нагадування, що означає нейтралітет для руських.

Доречі, те саме з Фінляндією – під час Холодної війни вона формально була суверенною країною, але реальних прав щось вирішувати у міжнародній політиці та безпеці їй не надавали. Тепер фіни добре вивчили росіян, і скористалися шансом стати членами НАТО, бо це неможливо зберігати нейтральний статус поруч з таким сусідом. Це урок для інших щодо нейтралітету.

— Президент Грузії Зурабішвілі прокоментувала можливе помилування ув'язненого експрезидента Михайла Саакашвілі та назвала це «нашою власною моральною відповідальністю». В Україні Саакашвілі вважають політв'язнем. Яке ставлення до нього зараз у Грузії? Які шанси Саакашвілі вийти на свободу найближчим часом? Його могли вбити, як Навального в Росії?

—  Саакашвілі — неоднозначна постать, він має як симпатиків, так і ненависників. У Грузії 22% досі його підтримують як політика. Все залежить від результату виборів, в разі, коли перемоги опозиції, він має шанс вийти на волю. Щодо сценарія як з Навальним. Грузія – не Росія, тут не можна щось зробити без реакції людей, тому замахи мало вірогідні. Однак ризики є завжди.

‍