На посту з милицею. Як бюрократія заважає вчасно лікувати військових?

Прикро, але факт: втратити здоров'я можна не тільки через поранення на полі бою. Лікування хронічних хвороб військових під час служби – це квест, який може коштувати життя. Чому захисників не відпускають на планове лікування, ВЛК рідко пишуть у висновках «не придатний» — в розслідуванні Ukrainian.media.

Дісклеймер: цей матеріал підготовлено з метою усунення системних проблем в армійському та медичному секторі з повагою до всіх захисників України і ненавистю до росії.

Одесит Денис Білецький до війська прийшов за власним бажанням через 7 місяців після початку повномасштабного вторгнення. За висновками комісії він був фактично здоровий, хоча і мав хворобу тазостегнових суглобів першої стадії. Через півроку служби Денис пересувається з палицею, втратив 20 зубів, має серйозні проблеми з кишківником та очима.

«Вперше мені різко стало погано прямо на позиції. Пролунала команда на виїзд, я одягнув каску я не зміг встояти на ногах. Мене відправили у лікарню. Там діагностували, що хвороба суглобів прогресувала з космічною швидкістю, вірогідно через великі навантаження, бо постійно ж бігав-стрибав зі зброєю».

«Крім того, після тяжкого виходу на бойові у мене перекосило око, очевидно це сталось через велике навантаження. Незадовго до цього ми шість годин йшли під обстрілами ворожих дронів, постійно падали, вставали, бігли, тягли на собі трьохсотих. Після обстеження мені видали направлення у госпіталь, але там сказали, що відповідних фахівців немає, дали пігулки і відправили назад у розпалагу.

Щоб лягти на операцію і повернути око на місце, мені довелось йти у відпустку. Інакше керівництво не відпускало — лікування планове, а не екстрене, маєш залишатись у секторі».

Директор благодійного фонду “Центр медичних інновацій” Тарас Лисак розповідає, що здебільшого військові дійсно звертаються за діагностикою саме у відпустці, коли частина має сплачувати за медичні послуги. За півтора року за підтримки Британського уряду у приватному медичному центрі провели близько 4000 обстежень, найчастіше – МРТ голови та відділів хребта.

«Це найпоширеніші проблеми, які виникають через контузії та перевантаження під час постійного носіння бронежилету. Звісно, просто так до нас завітати ніхто не може, треба мати направлення профільного лікаря з військового госпіталю. Обстеження вартісне і проводити його лише тому, шо людина прокинулась і відчула себе погано, ми не можемо. Або ж власним коштом».

«Букет» хвороб сорокашестирічного Дениса Білецького продовжує прогресувати, він постійно поневіряється по лікарнях, медики прогнозують, що незабаром йому знадобиться пересадка штучних суглобів – інакше ходити не зможе. Комісія визнала Дениса обмежено придатним, а командування перевело до резервної роти.

«Там збирають всіх так само хворих та кульгаючих. Зараз охороняю пост з милицею, бо всім зрозуміло, що я не можу сидіти по окопах. Раніше я мав офіційну спеціальність «наводчик», тепер мене вивели поза штат, таким чином скоротили зарплату до 5000 гривень. Хоча за лікування за мене грошей не брали, це факт».

Чому Денис Білецький має отримувати медичну допомогу, постійно воюючи з бюрократією?

«Все залежить від конкретного командира. Є ті, хто проявляє людяність, а є ті, хто вважає, що найважливіше «паперова армія», а не солдат. Вони намагаються звітувати наверх, що у них все за нормами, з деталями не рахуються. Такий підхід повністю вбиває мотивацію, вона розчиняється у бюрократії та глупоті».

А вся бюрократія тримається на висновку військово-лікарської комісії, на який спирається командування.

Юрисконсульт ГО «Спілка ветеранів АТО» Алік Керімов констатує — щомісяця отримує звернення від кількох десятків діючих військових з проханням допомогти з оскарженням рішення ВЛК у суді. Такі процеси тривають близько 60 днів і здебільшого завершуються на користь позивачів. Але починати судові тяжби наважується далеко не кожен військовослужбовець – бояться розпалювати конфлікт або не знають, куди звернутись за юридичною допомогою.

«Зазвичай комісія просто не враховує хвороби, що підтверджені попередніми обстеженнями. Чому вони так роблять? Як на мене справа не у бажанні отримати хабар. Існує неофіційна вказівка не списувати людей з армійських лав, тобто не давати їм статус «непридатний». Чув про випадки, коли головам ВЛК самим зверху погрожували, що відправлять на нуль, якщо будуть чесно визнавати непридатних. Те, що після ВЛК під час першого огляду у нас майже всі призовники ідеально здорові, думаю не варто і згадувати. Все роблять згідно з планом мобілізації».

Голова ВБО «Рада захисту прав та безпеки пацієнтів» Віктор Сердюк зазначає, що зловживання бувають не тільки з боку медиків, але частіше за все вони так само пов'язані з неможливістю вписатись в існуючу систему.

«Буває так, що людина мобілізується як повністю здорова за документами, але потім як фокусник починає витягати з кишені папірці про хвороби і фактично весь час служби проводить у лікарнях. Але такі випадки поодинокі».

«Є і інший трюк, але вже від командирів, які втратили частину свого підрозділу. Вони розуміють, що хлопці у складі, що залишився, не можуть виконувати завдання, і навмисно «трьохсотять» за довідками частину солдат, щоб не ризикувати тими, хто залишився. Якщо такі випадки виявляє комісія, то це стає проблемою. Мабуть, це пояснює, чому особливо сумлінні керівники, навпаки бояться зайвий раз відпускати своїх підлеглих до лікарів, щоб не потрапити під підозру».

Ще одна проблема — комунікація захисників з керівництвом, яке зневажає скарги підлеглих. В таких випадках адвокат Алік Керімов радить військовим звертатись до командирів письмово у вигляді рапортів, і для надійності відправляти їх рекомендованими листами.

Юрист згадує найбільш кричущі випадки, що стосуються його підзахисних.

«Військовий просив медогляду, але йому відмовляли, і щоб принизити ставили виносити відрами лайно з туалету. В результаті чоловіку знову стало зле, викликали швидку, і у нього діагностували інсульт. Або бійця відправляли на завдання, а він погано бачив, бо потребував операцію з видалення катаракти. За відмову виконувати наказ людина потрапила під статтю 202 — непокора командиру. Потім він це рішення оскаржив».

До суду звернувся і киянин Георгій Дубновицький. До військових лав він став у перші дні повномасштабного вторгнення, на передову на потрапив. Але «пригод» йому вистачало. Спочатку дивом вижив під час вибуху на Яворівському полігоні, потім — перебував на базі у лісі.

Через рік служби тридцятидев’ятирічний Георгій відчув, що майже не може рухати рукою, причиною був епікондиліт – розриви сухожилків, які не загоюються.

«Місцевий лікар-шкідник не вигадав нічого кращого, як уколоти мені кінську дозу знеболювального. Спочатку полегшало, але через кілька тижнів біль став ще більш нестерпним. Я довго не міг допроситись, щоб мене відвезли до більш фахового спеціаліста. Ставили умови, що я мав власним коштом оплатити паливо на дорогу. Для мене це не було дивно. Бачив побратимів, у яких гноїлась грижа, а їх так само лише пічкали знеболювальним. Щодо моєї руки, то минуло півтора місяці, а вона продовжувала боліти, я не міг вже нею півкілограма утримати».

Керівниця медичного пункту військової частини Ольга Зарубенко у телефонній розмові з Ukrainian.media спочатку визнала — Дубновицького лікувала, і попросила набрати її через годину, бо «руки зайняті, роблю перев’язку». Але через годину пані Ольга категорично відмовилась давати коментарів, згадавши про медичну таємницю.

Натомість редакція поспілкувалась з заступником командиру батальйону Андрієм Гоманом.

«Може ми взагалі армію розпустимо, якщо кожен буде приходити і розказувати, що у нього нездужає рука, нога чи голова? У Георгія від двох розрубаних дровенячок заболіла рука. Його оглянула наш медик, зробила призначення. Я не фахівець, але хочу зазначити, що проблеми зі здоров'ям у Георгія почались одразу, як нам зрізали виплати».

За словами Дубновицького, керівництво його військової частини ставилось до будь-яких скарг військових на здоров’я, як до спроби відкосити від служби.

«Ти вважаєшься «косарем» хоч ти вже в труну ліг. Закрита частина у лісі такий форпост, звідки намагаються не випускати нікого. Тому мені довелось використати телефонне право і тільки завдяки дзвінку зверху миттєво написали папірець, але оформили його не як направлення, а як дозвіл на лікування поза частиною».

Георгій звернувся до приватної клініки, але за «дозволом» військового відмовились покласти до стаціонару. Наступного дня довелось повертатись до частини, але через дію заспокійливого Георгій проспав і вісім годин не виходив на зв’язок.

«Коли повернувся командир потирав руки: знайшлось, за що відігратися на тому, хто докучав скаргами на медчастину . Він наказав мене «задути», тобто перевірити на вживання наркотичних речовин. Без усякої презумпції невинуватості я мав доводити, що не є верблюдом під героїном! При цьому мені поставили умову — здавати або сечу, або кров. І оплачувати аналіз за власний рахунок! Я відмовився це зробити принципово. І мені автоматично записали відмову від здачі аналізу».

На Георгія завели справу. За розрахунком позивачів, військовий мав заплатити адміністративний штраф 17000 гривень та ще 14000 гривень вирахували його зарплати. Але принциповий захисник довів у суді, що препарат, який він постійно приймав, має наркотичний ефект. Тому складу правопорушення не було.

Посилання на рішення суду: https://reyestr.court.gov.ua/Review/116652794

«Суд взагалі не став розбиратися в цій справі. Георгій просто плакав від час засідань, давив на жалість. Гроші, що зняли з його зарплатні, ми все одно не маємо повертати – у правилах зазначено, що він зобов'язаний пройти тест. Він не пройшов. Нічого він не виграв у суді», — вважає заступник командиру батальйону Андрій Гоман.

В результаті всіх поневірянь Георгій Дубновицький перевівся до іншої частини, де нарешті отримав направлення на лікування.

«Мене хотіли підставити. Мало того, що не надавали адекватної медичної допомоги, хотіли перетворити на злочинця-наркомана. Але я добився справедливості. Крім нас самих наші права ніхто не захистить».

Денису Білецькому упродовж наступних 9 місяців доведеться знову проходити ВЛК, бо президент України Володимир Зеленський підписав закон, яким скасовується статус «обмеженно придатний». Але як такі зміни вплинуть на реальний захист прав військовослужбовців, не відомо. По-перше, очевидно, що черги до медичних кабінетів значно збільшаться, адже велика кількість людей змушена буде звертатись за повторними обстеженнями. По-друге, висновок «не придатний» можуть знову використовувати лише в виключних випадках, щоб не погіршувати статистику щодо кількості військовослужбовців, хворих триматимуть як баласт. Тому юристи радять захисникам, права яких порушуються, не зволікати і не боятися, а звертатись до суду. Безкоштовну допомогу в цьому питанні надають громадські організації відповідного профілю.

‍