Підпишись на Telegram Ukrainian.Media
і читай перевірені новини від топових ЗМІ України в одному місці!
Як дотримання правил війни впливає на військових, армії, держави?
Один з фундаментальних принципів міжнародного гуманітарного права стосується заклику до воюючих сторін розрізняти цивільних осіб та комбатантів, цивільні та військові об’єкти. Зокрема заборонено атакувати цивільних осіб та цивільні об’єкти, брати заручників чи використовувати цивільних у якості «живих щитів», не чинити насильств, не вдаватись до грабежів, не використовувати заборонені види озброєнь, як от хімічну, біологічну, зброю невибіркової дії, некеровані протипіхотні міни тощо.
«Багато хто помилково вважає, що міжнародне гуманітарне право (МГП) забороняє застосування сили на полі бою, але насправді це зовсім не так. МГП вступає в дію одномоментно з початком збройних дій та не забороняє використання військової сили проти супротивної сторони. Воно лише регулює міри застосування такої сили та цілі атаки» – зазначає експерт з міжнародного гуманітарного права, колишній військовий, нині ветеран, юрист Veteran Hub Родіон Тристан.
Інший принцип МГП – принцип пропорційності – власне, допускає певну шкоду, яка може бути імовірно завдана цивільним, у разі, якщо військова перевага, здобута в конкретній атаці значно перевищує таку потенційну шкоду.
Проте, у будь-якому разі, міжнародне гуманітарне право говорить, що потрібно вживати всіх необхідних заходів, щоб захистити цивільних перед атаками та під час них. При цьому до аналізу мають братися усі фактори, що впливають на поточну ситуацію, включно з гуманітарними та воєнними міркуваннями.
Це правило стосується і вибору виду зброї для нанесення атаки супротивній стороні. Важливо брати до уваги, який радіус дії зброї, яка її руйнівна сила, якої можливої шкоди завдасть ця зброя цивільним особам чи цивільним об’єктам що можуть бути поряд із ціллю, та чи дає цей вид зброї конкретну військову перевагу у даному випадку.Як бачимо, право збройних конфліктів не містить у собі прямої заборони до проведення бойових дій, а натомість регулює межі дозволених дій задля захисту цивільних, поранених солдат, військовополонених та осіб, що користуються особливим захистом, як от медичний, духовний персонал та гуманітарні працівники.«Будь-яка збройна агресія в межах збройного конфлікту не є заборонена як така за МГП.
«Вбивство солдата однієї сторони солдатом супротивної сторони при цьому не є кримінальним злочином. А от порушення законів ведення війни, використання заборонених методів війни, як от віроломство, катування, насильство та використання заборонених видів зброї буде вже розцінюватись як воєнний злочин та буде переслідуватись за міжнародним кримінальним законодавством. Варто також нагадати, що воєнні злочини не мають строку давності, тобто винні у скоєнні злочинів будуть знайдені та передані суду» – додає Родіон Тристан.
Тож МГП зовсім не обмежує солдата, навпаки – воно дає розуміння того, як виконувати свою основну задачу, а саме воювати, і робити це відповідно до міжнародних норм, проявляючи гуманність не лише до цивільного населення, а й солдатів супротивної сторони.
Це стосується, зокрема, положень про те, як брати в полон та поводитись із військовополоненими, про заборону катувань, страт без суду та слідства.
«Правила війни були розроблені з метою зменшення страждань усіх сторін, залучених у конфлікт. І слідування цим правилам має багато переваг не лише для солдатів та армій, а й у більш глобальному сенсі для держав. Потрібно розуміти, що утримання військовополоненого у прийнятних умовах та гуманне ставлення до нього – це не лише прояв гуманізму, людяності та ознаки усвідомленого цивілізованого існування, а й банально основа для обміну цього полоненого на власних військових, що знаходяться в полоні у противника» – зазначає Даніель, очільник тренувального центру Trident Defense Initiative, інструктор з тактики, професійний військовий.
Так, міжнародна спільнота підтримуватиме ту сторону конфлікту, яка веде військові операції відповідно до загальноприйнятих норм. Це питання не лише загального сприйняття армії як гідної, професійної та освіченої військової одиниці, а й довіра до керівництва держави. Це позначатиметься і на фінансовій підтримці, і на військовій постачаннями додаткових боєприпасів та нових видів озброєнь. Головна вимога тут буде саме у слідуванні фундаментальним принципам міжнародного гуманітарного права, а саме принципам розрізнення, пропорційності та вжиття заходів безпеки при плануванні та проведенні атаки. Звісно, звичайному солдату розібратись у всіх правових аспектах МГП досить не просто, не всі військові мають юридичну освіту, і навіть не всі проходять курс з права збройних конфліктів у лавах збройних сил.
Проте це безумовно ті знання, які мають бути на озброєнні сучасних військовослужбовців. Ба більше – постійне удосконалення зможе впливати на зміну ставлення бійців до МГП та навіть зміну поведінки на полі бою у довгостроковій перспективі.
«Поведінка військових під час операцій визначається чотирма основними факторами: військовою доктриною, навчанням, тактичною підготовкою, наказами. Тому для того, щоб операції здійснювалися відповідно до правових норм МГП, ці норми мають стати невід’ємною частиною всіх чотирьох елементів у якості реальних інструментів та механізмів, які сприятимуть їх дотриманню. Це не означає, що всі військові мають знати напам'ять усі правові засади дисципліни, адже в цілому право – це фактично набір загальних правил, іноді надто загальних, щоб стати керівництвом для практичної поведінки під час бою. Тому необхідно інтерпретувати його, проаналізувати можливі операційні складові та визначити наслідки на всіх можливих рівнях з практичного міркування» – зазначає Сімонета Божінова, керівниця Програми Представництва Женевського заклику в Україні, міжнародної неурядової гуманітарної організації, яка проводить тренінги та навчальні сесії з МГП для військовослужбовців та представників цивільно-військового співробітництва.
На допомогу у прискореному навчанні основних принципів та норм права збройних конфліктів та правил ведення війни приходять і новітні сучасні проєкти, які фокусуються на форматі передачі знань на рівні peer-to-peer (рівний рівному), тобто військовими для військових. Наприклад, нещодавно в інформаційному просторі України був представлений ґрунтовний освітній відео-проєкт «Кодекс воїнів світла», який розкриває теми міжнародного гуманітарного права у форматі інтерв’ю з військовослужбовцями або дотичними до військової сфери спеціалістами. У Кодексі даються відповіді на найпоширеніші питання практичного застосування норм МГП на полі бою, обговорюються реальні приклади та аналізуються можливі наслідки порушення тих чи інших норм. Основний посил «Кодексу Воїнів Світла» – показати, що слідування нормам МГП – це ознака професійного, освіченого, сучасного військового. Проєкт допоможе військовослужбовцям ухвалювати операційні рішення при виконанні бойових завдань із більшою впевненістю, свідомо ставити збереження життів цивільних людей на перше місце своєї надскладної роботи та діяти відповідно до норм МГП.
«Кодекс воїнів світла» доступний на кількох ресурсах:
• YouTube: youtube.com/@Warriors_Of_Light
• Instagram: instagram.com/warriors_of_light_code
• Facebook: facebook.com/Warriors.Of.Light.Code
• TikTok: tiktok.com/@warriors_of_light_code