Прем'єра «Довбуша» у Польщі відбудеться після виборів, щоб фільм не використали у політичних змаганнях

Ukrainian.media відвідав київськийпоказ стрічки про опришків, які боролись з польськими панами. Стисло: «Довбуш» — гуцульський бойовик. Це той самий вітчизняний фільм, за який не соромно. У ньому є всі складові для успіху — містичний сюжет, професійний акторський склад, якісна операторська робота. Дісклеймер: автори нагадують, що фільм є не історичним документом, а художнім твором за мотивами легенд.

Але розглядати «Довбуша» поза сучасним політичним контекстом все одно не можливо. Фільм вчергове нагадує про не найприємніші сторінки взаємовідносин між поляками та українцями. Чому «Довбуш» не стане  причиною політичних сварок пояснюють режисер фільму Олесь Санін та продюсер Максим Осадчий.

— Олесю, чи варто було запускати фільм у прокат саме зараз, коли ми  об'єдналися з Польщею у боротьбі проти русні?

Так, потрібно. Щоб зрозуміти самих себе. Якщо ви помітили у мене в фільмі антагоністи не поляки. Для поляків ця історія зовсім інакша – це казка. Для них ці люди, які гнобили саму Польщу через що потім сталась революція та відміна кріпосного права. Якої національності Тарас Шевченко для його поміщика Енгельгардта?

У нас в голові багато формул, які нам були закладені рашею, щоб нас пересварти між собою. Хоча люди жили століттями як одна держава.

Але що  стосується тактичних питань, ми домовились, що зробимо прем’єру фільму у Польщі після виборів.

—    Це була умова поляків?

—    Ні, це  наше рішення. Вибори у них та у нас – це спортивні змагання, де всі вирішують, хто більший патріот. І можна фільм використати в цьому змаганні, яка аргумент.

—    На жаль, поляки і досі згадують нам «волинську різанину»…

—    До чого тут наш фільм про прадавні часи? Якщо вони і згадують це, то тому що росія платить окремим людям гроші, щоб такий наратив працював на їхньому ринку. Так само польські трейдери, які забороняють продавати українське зерно у себе, всі належать рф….

Ми розповідаємо історію про часи, коли ще не було України у сучасному вигляді, не існувало національних держав що ми знаємо зараз. Були королі, пани…. Навіть назва гуцул з’явилась через п’ятдесят років після подій, що зображені у фільмі. Гуцул, до речі, перекладається з мадярської мови як бандит. Хоча по суті вони були русинами.

Опришки були ворогами Речі Посполитої. Тому ми не можемо це інтерпретувати на сучасність.

—    Максиме, чому польські глядачі побачать фільм тільки після місцевих виборів?

—    Ми не хочемо, щоб його використовували радикальні партії. Ми не хочемо зайвих приводів для дискусій. Будь-яку тему можна розкрутити в скандальний бік, якщо комусь буде дуже кортіти загострити питання.

—    У «Довбуші» бере участь велика кількість польських акторів. Вони попередньо оцінювали фільм з точки зору, що поляки там не представлені героїчно?

—    Звісно, вони попередньо знайомились зі сценарієм. Таких випадків, щоб ми хотіли запросити актора але він відмовився, не було. Ті, хто погодився, не бачив проблем та загроз для іміджу Польщі. Крім того, я показував стрічу своїм знайомим полякам, які пов'язані з кіно, і вони не бачили нічого поганого про власну країну.

—    У Польщі фільм дублюватимуть?

—    Ні, та  це не роблять. Польські актори, розмовлятимуть по-польські, українці – українською. Будуть субтитри.

—    Який меседж несе «Довбуш» для українців в сенсі історичних уроків?

—    Наш фільм не побудований на реальних подіях, це версія від режисера та сценариста, які обробили легенди. Але у нас немає такого, що поляки погані, а гуцули – класні. Антагоністи Довбуша – шляхтичі, а не всі поляки. У нас навіть є поляк серед опришків. Це людська історія, а не міжнаціональна.

‍