Загрози київського книжкового буму

На курілке запахло ганжею. «Джонович, то всі подумають, що ти смалив. А це ж не ти був», — констатував один з музикантів, звертаючись до вокаліста гурту «ЗЕ ВЙО». На сцені відбувалась презентація книжки про історію команlи-легенди «Брати Гадюкіни». Фактично, це був єдиний ексклюзив фестивалю «KyivBookFest» за три дні. Всі інші видання, хоч і нові можна було придбати значно раніше онлайн або в маркетах. Це як з мандаринами, поки вони тільки на Новий Рік, то — свято, а коли вони у доступі завжди — фігня.

Якщо ще кілька років тому ми жалілись, що в нас вкрай мало книжкових крамниць, то тепер їх кількість зашкалює. Принаймні у  столиці. В центрі та середмісті кількість буксторів на кожній вулиці змагається з пабами. Але ніде правди діти — книжкові фактично є кав'ярнями з літературним антуражем. І заробляють, перш за все продажами напоїв. Так вже сталось, що завдяки новому закону, саме книжкова індустрія має пільги та преференції, тому зрештою перетворилась з благодійності на бізнес. Пам'ятаєте минулорічний скандал, коли маркети побутової техніки вписували у чекі міфічні електронні книжки, щоб обійти податки? З книжковими крамницями подібна ситуація. Їх відкривають, бо так вигідно.

І що ж тут поганого, не наливайки ж плодять? Звісно, однак усі ці багаточисленні крамниці закидані здебільшого літшлаком, дешевим ширпотребом. Добре, що українською. Але переклади часто-густо зроблені  нашвидкоруч, хіба що не гуглтранслейтом. А вітчизняні книжки все частіше написані за кілька тижнів, тому що видавцям треба «на вчора» та дешевше(а в ідеалі безкоштовно або за символічну оплату), бажано на хайпову тему. Безумовно, написати книжку про Залужного було потрібно, але чи таку, як ми маємо? Чому закордонний нон-фікшн виглядає значно солідніше. Бо там авторам дають час на працю над книгою та не жмуть гонорар. А у нас відкривають нові букстори….

Окремий біль, книжкові фестивалі. Їх стало забагато. Таким чином вони втрачають сакральність. Панове, не можна так частити. За офіційною статистикою на KyivBookFest завітало на чверть менше відвідувачів, ніж минулоріч. Як на мене, все закономірно — вже не було голоду через річний провал після повномасштабної, коли ніхто нічого не поводив; аудиторія вже перетусувалась на інших майданчиках, які не занадто відрізняються один від одного асортиментом. Втім, наприклад, «Книжкова Країна» завжди малює собі зашкалюючу статистику аудиторії, адже її майже не можливо перевірити.

Про поповнення бібліотек, має бути окрема розмова, і на сьогодні вже варто проводити ревізію, що саме закуповує Інститут української книги на їх полиці. Інакше не уникнути ще більш гучних скандалів, ніж нещодавнє перевидання вкраденої у поляків біографії Малевича. І це в кращому випадку.

Що ж робити? Зачиняти все, що відкрили? Зрозуміло, що ні природній відбір все зробить сам, а виживуть найсильніші. На хвилі підйому варто все ж пам’ятати про якість літератури і не забувати, що в харчовому ланцюжку видавець-покупець ще є автор.

‍