Дипломат Сергій Корсунський: «Японці, яких виселили з Курильських островів, хочуть повернутися додому»

− Почнемо з найобговорюванішого – питання Курильських островів, де росіяни проводять військові навчання. Яка дипломатичнаоцінка Японії? Чи є натяк на війну?

– Прожодну війну не може бути й мови. У Японії діє конституція 1947 року – чи ненайбільш пацифістська у світі. Стаття 9 заперечує суверенне право нації навійну. Японці виключають її як факт життя. Їхня армія називається “Силисамооборони”. Вони добре озброєні й навчені, мають фантастичну техніку, але неберуть участі в жодних воєнних діях і не можуть першими атакувати. Навіть якщознають, що на них нападуть. Те саме стосується чотирьох Південних Курильськихостровів, які в Японії називають північними територіями. Японці цілкомсправедливо вважають, що вони незаконно окуповані Радянським Союзом. Він, як ісучасна Росія, чхати хотів на право. З Курил вивезли 17 тисяч японців іперетворили їх на військово-морську базу. Найперше це стосується найбільшогоострова Ітуруп.

Навчанняна Курилах нагадують дитячий садок, бо танки вчаться відбивати танки. Весь цейчас Японія займалася внутрішніми проблемами, але питання північних територійзалишалося на порядку денному. Як наслідок – непідписана мирна угода післяДругої світової між СРСР і Японією.

Японська мова складна. Слова мають глибоке значення.Нинішній прем’єр-міністр Кісіда Фуміо двічі відійшов від традиційної м’якоїлексики та прямо заявив у парламенті, що це питання суверенітету Японії. Цесприйняли схвально. Його попередник Сіндзо Абе вжив безпрецедентних зусиль, щобвирішити питання Курильських островів. Провів 27 зустрічей із Путіним. Росіянипропонували: віддаємо два маленькі острови з чотирьох і підписуємо мирну угоду.Японці вчасно збагнули, що це не спрацює, як завжди з Росією. Відмовилися.

− Вониодразу розуміли, що це блеф? Що їх не влаштувало?

− Бо далінічого не відбудеться. Підпишуть мирну угоду, після якої Росія нічого невіддасть. Цього не сприйняло японське суспільство, бо найбільші острови не малипередати. У Японії живуть люди, виселені з Курил, і вони хочуть повернутисядодому. Так само, як кримські татари хочуть повернутись у Крим. У Японії єнарод анти, який зародився саме на Курилах. Тому ухвалили рішення непогоджуватися на це за жодних умов.

− То всеж таки ці військові навчання з боку Росії – агресія?

– Тутнемає простих відповідей. Ні, це не агресія. Росія вийшла з мирних переговорів,почала демонстрацію збройних сил і внесла Японію у список недружніх країн.

Зараз Японія заявила свій суверенітет і стала на бік України. Вона ніколи не надаваланавіть невійськової допомоги країні, що воює. Нам відправила сім літаків ізвантажем.

Вони присилають захисне спорядження для наших солдатів. Летальної допомоги Японіянадавати не може через свою конституцію.

Чи радіти українцям, що тритисячний російський контингент охоронятиме територіїКурил? Нам на руку, що вони не ввійдуть в Україну?

Ці тритисячі не з’явилися нізвідки. Контингент із Курил нікуди не виходив – тампотужна військова база, де стоять “Іскандери” й “Калібри”, танки. Частинасолдатів переміщена в Україну. Але там лишилися значні сили, й вони проводятьнавчання. Все це нагадує дитячий садок, бо танки вчаться відбивати танки. Цепросто демонстрація сили. Хамська риторика Росії читається не тільки Японією, ай іншими країнами. Москва продала в регіон на 10 мільярдів доларів своєї зброї.Й інші країни регіону – В’єтнам, Індія, позиція якої важлива, – дивляться ідумають: що відбувається? Прем’єр-міністр Кісіда щойно їздив в Індію ірозмовляв з її прем’єром Моді про Україну. Це важливіше за ці навчання, бопозиція Індії – ключова стосовно Китаю.

− Усі спостерігають, як брязкає зброя, хто кого підтримає, як поведеться Китай

− Цекомплексна історія. Всі спостерігають, як розвиваються події. Ось зайнялиполітичну позицію, ось реакція Росії – та починає брязкати зброєю. Всірозуміють, що це агресор. Це важливо, бо Азія, може, стане проти Росії. Хоч биякі санкції запровадив Захід – на Сході існує дірка з назвою Китай. Японіязараз ретельно відстежує кожну лазівку, щоб Росія не вислизнула. Нам важливо,щоб інші країни – Південна Корея, Сингапур, АСЕАН – також закрили їх для Росії.Все це значно важливіше за те, що відбувається на Ітурупі. Всі спостерігають,як брязкає зброя, хто кого підтримає, як поведеться Китай. Якщо ми доб’ємося,щоб приклад Японії став лідерським і всі країни зрозуміли, що відбувається, –це буде наша спільна перемога і другий фронт.

− Навашу думку, Китай зайняв нейтральну позицію чи більше схиляється до того, щобоб’єднатися із США і зробити біполярний світ?

– Немаєоднозначної відповіді. У китайській традиції є політичні заяви на найвищомурівні, є практичні кроки, яких Пекін не афішує, і є його глобальні інтереси.Йому не потрібна війна. Він побудував торговельний шлях у Європу через Росію іБілорусь, через Кавказ і Україну. Зараз, коли Європа зайнята війною, а Росія іБілорусь – під санкціями, для Китаю це погано. З другого боку, є глобальнепротистояння із США. Це питання поки що не має вирішення. Я вважаю, що діалогміж Штатами та Китаєм має бути постійний, вони повинні укласти правилацивілізованої конкуренції. Зараз є рух у цьому напрямку.

− Цьогомонстра треба давити ще довго.

− КитайськіЗМІ в усьому звинувачують США, зокрема й у тому, що відбувається в Європі. Алекитайці точно розуміють, що відбувається, і для них постає питання: чизберігати далі союз із Росією? Китайські дипломати у США сидять на головікожного американського відомства й детально з’ясовують, як відбуваєтьсянакладання санкцій. Переживають, що державні банки й компанії, через які Китайпрацює з Росією, опосередковано стануть їхніми жертвами. Для нас це плюс.Упевнений, що цього року Китай знизив перспективи зростання. Для нього рівень,що дає змогу бути на нулі, – 6 відсотків. Зараз він становить 5,5 відсотка йпадатиме. Буде голод, не стане зерна.

− Китайзакуповував в Україні 30 відсотків кукурудзи, що використовувалася длягодування свійських тварин. Були й значні закупівлі ячменю. Чи зможе Пекін безнас задовольнити свої потреби?

– Проблемаз харчами в Азії серйозна. Тут немає орних земель. Виробництво рису – основногопродукту – вимагає великих зусиль. У Китаї, де гігантські території й проблемиз кліматом, треба годувати півтора мільярда людей. Зерно, що закуповувалося вУкраїні, було надзвичайно важливою складовою. Зараз виникне його дефіцит ізростатимуть ціни. Восени ринки продуктів й енергетичні видаватимуться набагатогіршими. Будуть високі ціни й інфляція. Це завдає шкоди глобальній економіці, йніхто не знає, що з цим робити.

− Як виоцінюєте розмови про те, що Китай скористається нестабільністю у світі йнамагатиметься анексувати Тайвань? Чи ризикнуть вони?

– Цеодин із найскладніших моментів сучасної геополітики. Китай прискіпливоставиться до питання Тайваню – будь-які кроки інших країн стосовно цьогонаражаються на негативну реакцію Пекіну. Стосовно захоплення Тайваню – це важкозробити. Він прекрасно озброєний і постійно тренується відбивати атаки. Китайбачить на прикладі України, що в разі нападу на Тайвань західні санкції будутьтак само жорсткі. США готові допомагати Тайваню відбивати агресію.

− Цієїосені на з’їзді Комуністичної партії Китаю вирішуватимуть, чи залишатиметься СіЦзіньпін на третій термін. Йому треба підійти до цього заходу із позитивом длянароду. Ми вважаємо, що в Китаї думка населення не важлива, але це не так. ЯкщоПекін здійснить невдалу спробу захоплення Тайваню і це призведе до санкцій, щозашкодять економіці, китайці відчують зниження рівня життя. Це матиме поганінаслідки. Країна стоїть на роздоріжжі – з одного боку, питання Тайваню для неїважливе, з другого, президент КНР боїться втрапити в авантюру, що зашкодитьйого іміджу.

− У ниху голові сидить цифра – шість тисяч боєголовок. Мовляв, ми спалимо весь світ

− Доречі, те саме стосується підтримки Путіна. 4 лютого Китай підписав декларацію зРосією, а за 20 днів почалася війна. Путін тепер парія, токсичний, із ним ніхтоне хоче зустрічатися. І він вимагає від Пекіна допомоги. Думаю, Китайдистанціюватиметься від нього, бо це погано впливає на його політичний імідж таекономіку. Агресія проти України – війна за часів соціальних мереж і космічнихтехнологій. Росіянам не вистачає чипів для ракет. Пекін розуміє, що станеться зпромисловістю Тайваню в разі агресії. Знищити технології виробництва чипівозначає зупинити світовий розвиток, зокрема й китайський.

− Мипостійно чуємо, що Тайвань – єдиний постачальник мікрочипів. Нещодавноз’явилася інформація, що Китай заміщуватиме для Росії ці поставки. Наскільки цездійсненно?

– Ценереально. Подібні до тайванських технології є і в інших країнах, але самеТайвань має монопольне становище у виготовленні чипів у світі. Сьогодні вінбудує заводи в Аризоні, США й у Японії. Це альтернативні виробництва, щозможуть компенсувати ринки, якщо з Тайванем щось трапиться.

− Росіянивперто демонструють Японії, що можуть їй чимось зашкодити.

– Насправдіце смішно. Японія – п’ятитрильйонна економіка. Росія до війни булапівторатрильйонною, а після санкцій взагалі скоцюрбиться. Росіяни, швидше, булизацікавлені, щоб Японія постачала свою високоякісну продукцію – автомобілі,електроніку. Зараз усі ці компанії повиходили з російського ринку. Булиінвестиції в енергетичний сектор – вони скорочуються. Це не робиться такшвидко, як у Європі, – в Японії інші ментальність і підхід до бізнесу. Алебуквально щодня ми дізнаємося про новий пакет санкцій, що запроваджується зяпонською ретельністю.

− Про щоце свідчить? Бізнес сам приймає рішення чи є політичний тиск держави?

– Єполітичні рішення, які бізнес безумовно враховує. У Японії висока довіра доуряду. З другого боку, ці корпорації приватні, і також є традиція поваги доних. Вони самі мають приймати рішення – уряд не може наказати піти звідкись.Але великі компанії серйозно зважають на громадську думку. Саме в цьомусегменті ми активно працюємо. Корпорації розуміють, що їхній імідж страждає.Президент Uniqlo, яка виробляє одяг, мав необережність сказати в інтерв’ю, щоросіяни мають право вдягатись і торгова марка повинна їм це забезпечувати. Мирозгорнули інформаційну кампанію за підтримки японців. Корпорація зрозуміла, щокраще берегти обличчя й не втрачати основного споживача.

− Стосовноенергетики – два японські нафто­переробні заводи вирішили припинити співпрацю зРФ, але після того, як закінчаться контракти. Як заміщуватимуться ці поставки?

– Це непросто заводи – це величезні корпорації, що мають заправки на кожному кроці.Вони закуповували нафту й переробляли її. Японія вразлива в енергетичнійбезпеці. В неї немає природних ресурсів, вся енергетика до Фукусіми була ядерна(2011 року на атомній станції у префектурі Фукусіма сталася аварія. – Країна).В Японії постійні землетруси. Зараз працюють три-чотири станції із 47. Перейшлина зріджений газ, 10 відсотків якого отримують із Росії. Так само – 3,6відсотка нафти. Тому припинення закупівлі не стане катастрофою. Але щобдиверсифікувати поставки, енергетичному сектору потрібен час. Проте, якщояпонці вийдуть, це буде назавжди. І це для нас важливо, бо Росія завтра нездасться. Цього монстра треба давити ще довго.

− Японці– світові лідери в галузі водневих технологій. Як це може вплинути наенергетику?

– Японцімають автомобільні двигуни, що працюють на водні. Тут багато вітру, звикористанням якого видобувається водень. Питання в тому, як знайти цьомупрактичне застосування. Я був на фірмах і бачив їхні технології. Ми розвивалиспівпрацю з українськими компаніями, що займаються воднем. Протягом останніхроків росіяни тут активно паслися – без кінця їздили делегації, шпигуни, якінамагалися заволодіти водневими технологіями. Японці на це йшли, бо розглядалиРосію як величезний ринок збуту водню. Сьогодні така співпраця припинена. Алеводень – важливе майбутнє джерело енергії, і японці в цьому лідери. Вонипобудували партнерські відносини з Європою. Після нашої перемоги повернемося доспівпраці.

− Сьогодніобговорюється розміщення ядерної зброї на території Японії. Це лише розмова чипроцес уже стартував?

– Колишнійпрем’єр Сіндзо Абе, який залишається впливовим політиком, два тижні тому врозмові з пресою висловив таку думку: Японії варто подумати про розміщення наїї території ядерних зарядів, бомб чи боєголовок, що можуть бути застосовані вразі надзвичайної ситуації за згоди США. Тобто це інструмент стримування агресіїпроти себе. Заява неоднозначно сприйнята в суспільстві. Прем’єр Кісіда сказав,що це суперечить конституції та ментальності японців. Водночас тиждень томуПівнічна Корея провела випробування нового класу міжконтинентальної балістичноїракети з дальністю польоту 15 кілометрів. Активність КНДР становить загрозу дляЯпонії. Гадаю, Абе свідомо запустив цю тему в політичний простір, щоб побачитиреакцію. Токіо ретельно обговорюватиме свою конструкцію безпеки.

− Суспільствокатегорично проти, бо це пов’язано з генетичною пам’яттю? Є ще свідки Хіросімий Нагасакі.

– Поколінняяпонців, які виросли після війни, інакше бачать світ і пишаються своїм статусомм’якої суперсили. Нелегко переконати суспільство у зворотному.

− Розмовипро нарощування ядерного озброєння іншими країнами підживлюють апетити Путіначи навпаки, стримують його?

– Важкосказати – ніхто не знає, що в Путіна в голові. Розуміємо лише, він перебуває впарадигмі, де Росія – це наддержава, а світ, що не визнає її такою, не маєправа існувати. Єдиний, кого Путін боїться, – Китай, і єдині, з ким він хочеговорити, – Сполучені Штати. Із заяв російського посла, а також Лаврова йЗахарової видно, що до Японії вони ставляться зверхньо. В них у голові сидитьцифра – 6 тисяч боєголовок. Мовляв, ми спалимо весь світ, якщо потрібно.

− Японці пишаються своїм статусом м’якої суперсили

− Євислів, що в Росії панує дипломатія гопників.

– Саметак. Японці болісно реагують, але в них немає манери відповідати агресією наагресію. Тому вони ігнорують московського посла. Проросійське лобі, що булопотужне в Японії, сьогодні фактично зникло. Лишилися маргінали, які ходять уросійське посольство і яких місцеві називають зрадниками батьківщини. Зрештоюяпонці зрозуміють, що треба економічно відриватися від Росії. Що це сусід, зяким не пощастило нам обом – Україні та Японії.

− Напочатку війни ви стали зіркою інтернету, сфотографувавшись у самурайськихобладунках. Як вам спало на думку таке рішення?

– Ядумав, як достукатися до японців, продемонструвавши повагу до їхньої культури.Японська мова – символьна. Вони сприймають світ через візуальний контент.Правильна картинка важлива, меседж має бути чіткий. Ми думали, як це зробити, іот знайшли вихід. У нас є друзі, які розвивають самурайське мистецтво. Цесправжні обладунки самурая – не імітація. Зробили кілька фотографій. Це буласвідома демонстрація нашого меседжу. І я приємно здивований, що він набув такоїпопулярності й перекинувся на весь світ.

− Усамій Японії було 30 мільйонів переглядів мого твіту і 40 тисяч підписників.Посольський твіт має 200 тисяч підписників. Ми покриваємо всіх користувачівтвіттера в Японії. Для нас це важливий інструмент – маємо можливість точково,адресно доносити нашу позицію. Це класичний випадок, коли ми влучили в ціль.Тепер працюємо над новими меседжами, щоб закріпити успіх.

‍